Акція заради єдності без самої єдності?

Акція на честь 70-річчя Великої Перемоги та Днів пам’яті й примирення, котра відбулась в обласній філармонії, мала за мету єднання поколінь — так, принаймні, замислювали її організатори: обласний Форум лідерів профспілкових та громадських організацій, обласна профспілка працівників соціальної сфери. Масштабна за своїм задумом, акція однак визначену мету лише продекларувала. Бажаної єдності, крім загального фото учасників, насправді не відчувалось. Між тим усі умови для цього нібито й були: на зустріч завітали ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, афганці, ветерани Збройних Сил, учасники АТО, сьогоднішня молодь у погонах — правоохоронці та прикордонники, діти війни. Поспілкуватися з ними була запрошена юнь — студенти й школярі. На превеликий жаль, очікуваного спілкування, котре мало б віддати належну данину пам’яті героїзму переможців фашизму, визволителям рідної землі від нацистської чуми, поєднати нинішніх бійців за територіальну цілісність України з тими, хто самовіддано виконував військовий обов’язок, відстоюючи інтереси держави, її суверенітет, та за своїм змістом мало б виховну патріотичну мету, не відбулось. Так, будучи особисто запрошеним на цей захід як дитина війни і ветеран праці, я був готовий поділитися думками, сказати напутнє слово молоді, низько вклонитися живим легендам-фронтовикам, але такої можливості не мав, як не отримали її всі інші почесні учасники. Вся “єдність” обмежилася виступами високих посадовців з ОДА, облради та міської влади.

Незрозумілим було і відзначення декількох учасників пам’ятними медалями від... громадської організації — Форуму профспілкових і громадських лідерів. Якої ваги була ця відзнака? (До речі, чому ця акція була ініційована й організована не Федерацією профспілок області, а лише однією з її галузевих структур?). Невипадково, що через це сталося прикре непорозуміння між організаторами й головою ОДА, який, очевидно, розраховував на зовсім інший статус цієї відзнаки й був готовий її вручати.

Акція завершилася чудовим концертом, спасибі за це артистам обласної філармонії, але, крім цього, напрошувалось якесь реальне дійство, яке б конкретною справою знаменувало ініційовану мету єдності поколінь та примирення. Чому б не організувати спільне висадження алеї на честь Перемоги? Можна було б закласти пам’ятний знак на місці майбутнього пам’ятника проскурівчанам і хмельничанам, загиблим у всіх війнах та військових конфліктах різних часів. Це стало б наочним вираженням справжньої, а не декларованої фотосесією єдності. Добрим, знаковим починанням могло б стати утворення в місті волонтерського патріотичного, загальногромадського руху, який би єднав усі покоління на ідеях та засадах любові до держави України, її історії, героїв різних часів.

Будь-яка суспільна ініціатива, а ця акція була доброю та корисною ініціативою не зверху від влади, а від громадськості, повинна мати дієве продовження. Думаю, що висловлені у цій публікації пропозиції, які підтримують багато ветеранів з числа учасників цієї патріотичної акції, матимуть відгук і в громадськості, і в кабінетах посадовців, адже наше спільне майбутнє закладається сьогодні, проростаючи коренями з минулого.